«Волію бути серед переможців». Британець Брукс Ньюмарк вклав $5 млн у виробника дронів Trypillian. Навіщо ексміністру український DefenceTech

Ексміністр уряду Великої Британії Брукс Ньюмарк інвестував $5 млн у британсько-український стартап Trypillian, який розробляє далекобійні дрони. Його співзасновник – учасник боїв за Бахмут і Соледар Іван Матвейченко. Чому колишній британський політик вирішив будувати DefenceTech-стартап з українською командою і за рахунок чого він може бути успішним?

Наприкінці травня розробник далекобійних дронів Trypillian залучив $5 млн інвестицій від Брукса Ньюмарка, ексміністра Великої Британії з питань громадянського суспільства у 2015-му при уряді Девіда Камерона та депутата Консервативної партії, написало профільне медіа Defender.

В інтервʼю Forbes Ukraine Ньюмарк повідомив, що є співзасновником компанії, тому класичним раундом фінансування це не назвеш. Утім, кейс Trypillian примітний тим, що це найбільший публічний чек в одну українську DefenceTech-компанію від іноземця. Інвестиції фондів зазвичай коливаються у межах до $500 000. Що привело експолітика в цю індустрію?

«Минулого літа я був дуже розчарований позицією адміністрації Байдена та забороною Україні завдавати далекобійних ударів по РФ західною зброєю», – розповідає Ньюмарк, 67. Він запропонував своєму українському знайомому, ветерану Івану Матвейченку, 35, підтримати українські команди, що працюють над рішеннями у цій сфері. Після перегляду близько 20 команд вони вирішили запустити власний проєкт.

Партнерів обʼєднує схожий досвід у інвестиціях. Ньюмарк у 1998-2005 роках був партнером в інвесткомпанії Apollo Global Management. Матвейченко, перш ніж піти в армію добровольцем, чотири роки працював у фінвідділі IBM та був партнером у британській приватній інвесткомпанії Platform Capital.

Чому колишній британський політик вирішив будувати оборонний стартап з українцями?

Інтерв’ю скорочено та відредаговано для ясності.

Ринок, продукт і технології

Яка ваша мета до наступного року щодо виробничих потужностей?

Я буду розчарований, якщо до кінця року у нас не буде щонайменше трьох різних продуктів. Сподіваюся, ми зможемо зробити понад 1000 безпілотників.

Ми тестуємо наші розробки з військовими, щоб продукт точно відповідав їхнім потребам. Ми – українська компанія, яка розробляє та тестує продукти в Україні.

Про які продукти йдеться?

Один – це дрон DeepStrike, інший – рій дронів. Ми дивимось у напрямі атмосферних супутників. До цього напряму ми вирішили придивитись на фоні побоювань про те, що Ілон Маск може відключити Starlink. База для цього – наші технології для виготовлення дронів. Через три місяці принаймні два продукти будуть готові.

Один венчурний капіталіст казав мені торік, що світу не потрібно стільки дронових компаній, скільки вже є в Україні. Чи погоджуєтесь ви з цією думкою?

Це добре, що в Україні зараз сотні компаній займаються розробкою різних дронів. Це дуже фрагментований бізнес. Така конкуренція на мікрорівні – дуже добре, вона приводить до інновацій та креативності.

Проблема в тому, що буде після закінчення війни. Навіть по ходу продовження бойових дій ймовірно відбуватиметься консолідація ринку. Уряд купуватиме більше у компаній, які виробляють кращі безпілотники. Ринок консолідується до чотирьох-шести переможців, і я волію бути одним з них.

Що ви робитимете з Trypillain, якщо мирні переговори будуть успішними й ми досягнемо завершення війни або припинення вогню?

Ми продовжимо розвивати проєкт. Припинення вогню не означатиме, що Україна чи інші країни не захочуть купувати оборонне обладнання. Європі потрібна власна оборонна архітектура та оборонна стратегія. Майже кожна країна ЄС збільшує відсоток ВВП на військові витрати. Безпілотники – це великий ринок. Ми сподіваємося отримати частку, незалежно від того, чи продовжиться війна.

Історія запуску

Як ви познайомилися з вашим співзасновником Іваном та іншими людьми з команди Trypillian?

Іван звʼязався зі мною з лікарняного ліжка у квітні–травні 2023-го після поранення. Він просто написав мені в LinkedIn і запропонував зустрітися після лікування. У Івана схожий до мого досвід у private equity. Він запропонував обговорити бізнес-можливості в Україні. На той момент не йшлося про щось конкретне.

Ми зустрілися у Львові, я розповів йому про свою гуманітарну роботу в Україні. Ми спілкувалися близько року, подружилися. Його досвід на передовій дуже важливий для компанії. Іван пішов на війну добровольцем. У нього є зв’язки та авторитет серед військових. Водночас завдяки досвіду роботи в private equity він може спілкуватися зі мною однією мовою.

Чому ви створили власну компанію, а не інвестували в місцеві стартапи?

Спочатку ми збиралися створити пасивний фонд для інвестицій, але я все ж вирішив рухатись у напряму свого стартапу. Я знав, що нам потрібно, і хотів зібрати для цього сильну команду.

У мене скоріш менталітет власника, а не міноритарного інвестора. Я хотів мати вплив на розвиток компанії, а не покладатися на рішення інших людей. Якщо це твій проєкт, ти можеш зробити набагато більше, ніж інвестуючи в чужі стартапи невеликими чеками. Ми хочемо зробити так, щоб Trypillian був як Apple і поєднував у собі найкращі з існуючих технологій.

Минулого літа я був дуже розчарований позицією адміністрації Байдена та забороною Україні завдавати далекобійних ударів по РФ західною зброєю. Тоді я запропонував Івану підтримати українські команди, які працюють над рішеннями у цій сфері. Ми розглянули близько 20 команд у Львові, Києві, Дніпрі, Одесі та Запоріжжі.

Урешті дійшов висновку, що нам краще все-таки створити свою компанію, ніж інвестувати небагато грошей в чужі стартапи. Це й стало початком Trypillian.  

Команда та структура компанії

Яка ваша роль у Trypillian?

Це мій бізнес, Іван – співзасновник. У команді є ще один співзасновник, Боб Сілі. Він був членом Британського Парламенту і має досвід служби в Афганістані та Іраку. Це дає поєднання військового та бізнес-досвіду в бізнесі.

В Україні у вас 12 людей, а скільки в Британії?

У Британії троє. Українська команда займається в основному R&D, британська – бізнес-питаннями. У майбутньому наші відносини з країнами НАТО будуватимуться через Британію. В Україні у нас теж є налагоджені відносини з Міноборони та іншими урядовими органами.

Я не хочу, щоб у нас була велика команда. Якщо у найближчий рік буде 25-30 людей – цього вистачить. Мені потрібен доступ до людей, які можуть допомогти нам створити хороші продукти. Це наша філософія. Зараз ми шукаємо технічного директора. Ця людина не обов’язково має бути з військовим досвідом. Важливіше, щоб вона мала досвід роботи в оборонних технологіях і розуміла, що зараз потрібно.

Усі технічні роботи ми виконуємо в Україні. Якщо почнемо виробляти сотні дронів на місяць, ми можемо співпрацювати з партнерами за межами України для зниження безпекових ризиків.

Чому назва саме Trypillian?

Я історик за освітою. Хотів знайти для стартапу назву, яка б резонувала з традиційною українською культурою. Трипілля – давня українська цивілізація, яка сягає 5000 років у минуле. Це колиска цивілізації в Європі та Азії. Тож я подумав, що це хороша назва для компанії.

Оголошені $5 млн інвестицій в Trypillian – це ваші особисті інвестиції у компанію?

Так. Засновники повністю володіють компанією. Іван теж має акції, як і ключові співробітники. Це фактично компанія яка повністю належить засновникам і ключовим працівникам.

Зовнішніх інвесторів ми шукати не готові. Щойно у вас з’являються сторонні акціонери, ви змушені витрачати багато часу та енергії на підготовку звітів для них. Ми посеред війни, у нас нема на це часу.

Чому ви вирішили зробити свої інвестиції в Trypillian публічними?

Я працюю в Україні вже три роки, збираюся переїхати в Київ. Це може стати прикладом для інших інвесторів – не бійтеся того, що читаєте у новинах. Вони можуть зв’язатися зі мною.

В Україні є великий запит на початковий капітал, багато людей з хорошими ідеями. Якщо я зможу показати людям з індустрії, що інвестувати в Україну – добре, я буду це робити. Найкращий спосіб зробити це – виписати чек і провести тут багато часу.

Який внесок Боба Сілі в роботу компанії?

Він керівник відділу стратегії, має досвід роботи у британській армії й політиці. Він працює з Іваном і займається розробкою продукту та перевіряє ідеї. У Британії дуже зрілий оборонний сектор, Боб досить тривалий час працював у війську, тому знає продукти та ринок. Він має уявлення про те, що спрацює, а що – ні. У нього хороший макропогляд на ситуацію.

Якою була ваша мотивація приїхати до України та залишитися тут?

Британія унікальна тим, що публічно у нас немає розбіжностей щодо підтримки України. Причина цього полягає в нашому досвіді часів Другої світової війни. Тоді Гітлер захопив усю Європу, крім Британії. Ми були як Крим, який намагається захистити решту України.

Я відчував, що можу сидіти вдома, дивитися телевізор, або ж можу щось робити. Тому на початку війни я приїхав сюди, допомагав евакуювати людей з прифронтових територій. Після завершення евакуації я виконував гуманітарну роботу.

Пізніше, побачивши відсутність абсолютної підтримки за адміністрації Байдена і Трампа, я вирішив подивитися, що ще можу зробити. Тепер я використовую свій бізнес-досвід, щоб спробувати підтримати українські військові технології. Мені не потрібна робота з девʼятої до пʼятої години. У мене є час, гроші та емоційна підтримка, щоб допомагати українським інноваторам у боротьбі за витіснення Росії.